Мета. У статті автори досліджують проблему допінгу в спорті, вирішення спорів щодо допінгу в CAS та процедурний підхід CAS до вирішення спорів, положення Кодексу WADA стосовно потреб сучасного спорту, дотримання прав людини та олімпійського руху в цілому.
Методи. Стаття розроблена на основі обґрунтованої теорії з метою усунення розриву між теорією та емпіричними дослідженнями сучасних спортивних проблем, особливо проблеми допінгу. Автори проаналізували та узагальнили дослідження з міжнародного приватного права, судову практику, міжнародні правові акти, що регулюють спортивні відносини: Олімпійська хартія, Кодекс WADA, Копенгагенська декларація про боротьбу з допінгом у спорті, Цивільний кодекс Швейцарії (1912), Положення, Правила і практика CAS та ICAS, практика Швейцарського Федерального трибуналу, Закон про міжнародне право Швейцарії, судова практика Міжнародних спортивних арбітражних судів, закони у сфері фізичної культури та спорту тощо.
Результати. При аналізі ситуації у сучасному спорті, прав людини та специфіки олімпійського руху слідує висновок про те, що незважаючи на постійно зростаючі фінансові, кадрові та юридичні можливості, введення суворих і дедалі більш жорстких санкцій, інтенсивну пропагандистську діяльність, багаторазово збільшений обсяг тестування, підтримку авторитетних міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО, Рада Європи), багаторічна діяльність WADA не тільки не наблизила олімпійський спорт до вирішення проблеми допінгу, але, навпаки, різко загострила її, зробивши цю проблему небезпечною як для влади, так і для благополуччя олімпійського руху. Висновки. Допінг у спорті, Кодекс WADA та процедура вирішення допінгових суперечок CAS є міждисциплінарними питаннями, які необхідно оновлювати та оптимізувати відповідно до конкретних аспектів сучасного спорту, прав людини та олімпійського руху.